Стрийський Пласт на тлі інших пластових осередків вирізнявся своїм бойовим характером.
Майже всі учні-українці стрийської державної гімназії та її філії належали до стрийського пластового коша (осередку).
Ще 7 жовтня вони отримали таємний наказ готуватись до перебрання влади в українські руки, що провели взірцево.
Із польського боку встигли організувати спротив тільки залізничники, і на залізничному вокзалі розгорівся короткий бій, під час якого був поранений один молодший пластун.
“Вже пізно увечорі 31 жовтня пластуни й інші учні були змобілізовані… зброю [звозили] з усіх усюдів і ми озброювали нею щораз то прибуваючі гуртки добровольців — міських і сільських… формовані старшинами, вони під їх проводом відходили до касарень, де мало відбутися роззброєння австрійських частин.
І ранок 1.11. застав уже Стрий в українських руках. З усіх важливіших об’єктів нашого міста повівали гордо великі синьо-жовті прапори”
Пластуни одразу стали основою пластунської сотні, підпорядкованої Стрийській окружній команді. Сумлінних пластунів постійно навантажували різними завданнями: охорона залізничної станції і роззброєння транспортів, роззброєння цивільного населення, охорона органів влади, пошти й телефонної станції, контррозвідка…
І робили це все 15-16 літні юнаки, які при цьому були завжди готові зголоситись на виконання найважчих обов’язків. Стрийська пластунська сотня включала багато згодом відомих українців.
Був тут і син розстріляного поляками в 1919 р. композитора Остапа Нижанківського – Богдан Нижанківський-“Богданко”, який згодом продовжував пластову й військову кар’єру в таємній УВО.