“Епоха купонів”. Так жартома на початку 1990-х називали час, коли на території України в обігу були купони, або, як вони офіційно іменувалася – «купони багаторазового використання», купоно-карбованці, українські карбованці.
Постанова про введення купонів була ухвалена Президією Верховної Ради 9 вересня 1991 року (саме сьогодні – 30 років). Україна таким чином першою із союзних республік виходила із «грошового простору рубля» (зрештою, на це були об’єктивні чинники – надходження готівкових рублів систематично скорочувалися).
Вводились купони поступово – спершу при виплаті заробітної плати чи пенсії третина суми виплаувалась купонами, решта – радянськими карбованцями. Потім – повний перехід на купони, які отримали статус тимчасової національної валюти.
З ростом інфляції (10 000 % у 1995 (!)) , ростом цін (в 95 тисяч разів, станом на вересень 1996 року в порівнянні з січнем 1991), номінал банкнот купоно-карбованця зростав. В останній період існування купона в обігу з’явились мільйон купонів однією купюрою, а кожен українець був мільйонером. (1000000 купонів у 1995 році – 20 буханок хліба). Заробітну плату отримували, в прямому розумінні, мішками. Матері в декреті отримували допомогу 1,5 млн. купоно-карбованців, зарплата в 4-5 млн. не вважалась середньою, але не високою. Вранці та ввечері один і той самий товар міг коштувати по-різному.
Жарти того часу про купони:
-У чому зв’язок між доларом, британським фунтом і українським купоном? – У тому, що один долар дорівнює фунту наших купонів”
-Нарешті ми всі стали мільйонерами
«Тимчасовий» купоно-карбованець проіснував 4 роки замість запланованих 4-6 місяців. Із впровадженням з 1996 року нової грошової одиниці – гривні – 100 тисяч купонів міняли на 1 гривню.
Автор: Руслан Леськів