Цього року для багатьох українців, зокрема стриян, вчергове актуалізувалося питання “Коли святкувати Різдво?”. Провідні церковні організації самоусунулися від розв’язання цього питання передавши його на розсуд вірянам. Як так сталося, що в Україні до Старого Нового року може додатися ще й “Старе Різдво”, чому “Старе Різдво” може “переїхати” на 8 січня, та як вирішували цю проблему в інших країнах?
Походження календаря: Юлiй Цезар, майя i аграрний цикл
Уся справа в календарі. Календар став невід’ємним атрибутом землеробських культур ще від самого їх виникнення кілька тисяч років тому. Адже для отримання гарного врожаю (що було питанням виживання в ті часи) було необхідно точно знати коли потрібно сіяти/садити сільськогосподарські культури, а коли їх потрібно збирати.
Усі календарі базуються на руcі космічних тіл (до речі, найточнішим вважається той самий календар майя, який породив меми про кінець світу у 2012 році). Не розуміючи, що відбувається насправді, ще в сиву давнину люди помітили, що небесні світила з певною повторюваністю займають ідентичні позиції на зоряному небі і це сходиться в часі з циклами зміни природи. Так у різних регіонах виникали різні системи літочислення. Зазвичай за основу брали цикли, що повторювали сонячну або місячну траєкторію.
У 46 році до нашої ери римський полководець Юлій Цезар наказав єгипетському астроному Созігену розробити календар на основі сонячних циклів. Тоді новий рік стали відзначати 1 січня, а день весняного рівнодення (важлива дата – точка відліку для землеробів Римської держави) – 21 березня.
Коли вiдсвяткували перше “календарне” Рiздво
У 325 році в місті Нікея було проведено перший церковний собор, який визначив основні догми (правила) християнської церкви, зокрема для використання було вирішено взяти працюючий в Римській державі календар, який назвали юліанським (за іменем ініціатора його створення). Через 11 років перше Різдво відсвяткували 25 грудня 336 року.
Чому Папа Григорiй вирiшив реформувати календар?
Юліанський календар був недосконалий – все ж дві тисячі років тому астрономічні знання були досить примітивні. Внаслідок цього дата сонцестояння постійно зміщувалася, і через півтори тисячі років у XVI ст. весняне сонцестояння вже відбулося 11 березня.
Тоді Папа Римський Григорій XIII вирішив здійснити реформу календаря. Проте він не стільки змінив саму форму обчислення часу, скільки виправив недоліки попереднього календаря, тобто новий календар у певному аспекті можна вважати удосконаленим юліанським.
Було вирішено просто “викреслити” зайві дні. Так, наприклад, у Речі Посполитій (до якої тоді входили більшість українських земель) після 4 жовтня 1582 року настало одразу 15 жовтня.
Надалі, щоб уникнути нових “сповзань”, було вирішено, що високосними можуть вважатися лише ті роки повних століть, перші дві цифри яких кратні числу 4. Тож за новим календарем 1700, 1800 та 1900 роки мали по 365 днів (бо цифри 17; 18; 19 не діляться на 4). Так до різниці між обома календарями до XX ст. “накрутилися” ще 3 дні. Новий календар назвали за іменем його ініціатора – григоріанським.
Боротьба проти календаря — за нацiональну iдентичнicть
Нагадаємо, що з 1054 року християнська церква розділена на дві конфесії, відносини між якими залишають бажати кращого. Слід відзначити, що українські землі в силу багатьох історичних процесів знаходилися ледь не в епіцентрі цього вододілу. Саме приналежність до православної конфесії українці католицької Речі Посполитої вважали основою своєї ідентичності. Річ у тім, що саме Київська православна митрополія залишилася єдиним практично незмінним інститутом з часів Київської Русі-України. І будь-яке посягання на її права вважалися посяганням на “останнє, що залишилося від славних княжих часів”.
Тож саме українська церковна та культурна еліта виступили рішуче проти запровадження календаря Папи Римського – лідера католицького світу.
Боротьба проти календаря увійшла в одну зв’язку із боротьбою проти національно-релігійних утисків, які були наявні у Речі Посполитій. Навіть коли у 1596 році було здійснено спробу об’єднати православних та католиків в одну об’єднану (унійну) церкву, то вона залишилася вірною юліанському календарю.
Тож поляки жили та відзначали свої свята за григоріанським календарем, а православні продовжували користуватися юліанським, і відбувалося це паралельно на одних територіях — у містах та селах, де проживали польські (католицькі) та українські (православні) громади. Відповідно, українські селяни та міщани відзначали християнські свята (і встановлювали вихідні дні) за своїм календарем. Це часто призводило до конфліктів, що вже зовсім інша історія.
За Габсбургiв — два календарi i нема питань?
Цікава ситуація сталася на території Західної України, яка була приєднана до Габсбурзької монархії (Австрії) у 1772 році. Ця держава відзначалася однією з найбільш регульованих правових систем в історії, тому керівництву греко-католицької церкви (в яку у цій державі було перейменовано унійну церкву у 1774 році) практично одразу надійшли рекомендації перейти на григоріанський календар, зокрема серед мотивації вказувалося бажання уніфікувати святкові дні, адже у тi часи релігійні свята неодмінно мусіли бути вихідними. Проте церковні ієрархи відмовили новій владі, аргументувавши традиційний календар неодмінною умовою ідентичності і… їх прохання задовольнили.
При цьому на територіях де греко-католицька церква була основною релігійною конфесією практично діяло два календарі. Ось така вона адміністративна система Габсбургів. По суті звичайний селянин міг перетнутися з австрійським (григоріанським) календарем хіба в суді і то судова адміністрація пішла б йому на поступки і не проводила б засідання у дні греко-католицьких свят.
Греко-католицька церква зробила спробу перейти на григоріанський календар в умовах Першої світової війни, коли частину українських земель, які входили до Австро-Угорщини було окуповано російськими військами. Проте ця ініціатива зазнала нищівної критики, і від неї остаточно відмовилися.
Новий календар, Україна i Московське царство
Зрозуміло, що не визнали нового календаря і у православному Московському царствi, яке загарбало Україну у XVII ст. (до речі, під гаслами захисту прав православного населення та церкви). Тож про жодне упровадження григоріанського календаря далі мови йти не могло. Відтак, до самого краху Російської імперії, більшість українців, які не те що не виїжджали за кордон, а й рідко покидали межі свого населеного пункту, просто не помічали існування у світі двох календарних систем.
У Наддніпрянській Україні (так називали ту частину українських земель, що входила до складу Російської імперії) григоріанський календар ввела Центральна Рада вже після IV Універсалу (тобто проголошення державної незалежності) у лютому 1918 року. Православна ж церква залишилася вірна юліанському календарю.
З того часу так i ведеться: коли за церковним календарем ще тільки 25 грудня, то за світським (державним) календарем вже 7 січня. Так і змінилася дата Різдва на території Української Народної республіки, яка 22 січня 1919 року об’єдналася із західноукраїнськими землями, де в основному проживали греко-католики, які теж користувалися та користуються досі юліанським календарем.
Згодом в результаті поразки у національно-визвольних змаганнях Україна була розділена між Польщею, Чехословаччиною, Румунією та СРСР. У всіх цих державах був чинним григоріанський календар, а обидві українські церкви продовжували користуватися юліанським, тож святкування Різдва остаточно утвердилося 7 січня за світським календарем держав, де проживали українці. Врешті це перекочувало і до сучасної України, яка разом з усім світом використовує григоріанський календар для світського літочислення.
Iще один календар. Приклад Сербії
Цікавим є той факт, що врешті православні виробили удосконалений календар та назвали його новоюліанським — жодної згадки про Папу Римського. Його було затверджено на церковному Соборі у Константинополі (Стамбул) у 1923 році. Його було доручено розробити астроному з Королівства сербів, хорватів і словенців Мілутін Міланкович. Цей календар взяли для використання православні церкви Константинополя, Олександрії, Антіохії, Греції, Кіпру, Румунії, Польщі та Болгарії (остання в 1963 році), натомість залишилися вірні юліанському православні Єрусалиму, Москви (Московському патріархату упродовж 1686-2018 рр. підпорядковувалася Київська митрополія), Сербії, Грузії та частина грецьких вірян.
Новоюліанський календар практично повторює концепцію григоріанського і найближчі сотні років датування за цим календарем збігатиметься з григоріанським. У тому ж році цей календар було взято на використання на Соборі східних церков у Константинополі (Стамбулi).
Проте не усі православні церкви вирішили змінювати календар. Серед прихильників юліанського календаря залишилися і православні України. Також цим календарем продовжує користуватися Українська греко-католицька церква.
Чому пiсля 2100 Рiздво “переїде” на 8 сiчня
Зрештою питання віросповідання — це особисте питання совісті кожної людини і ніхто не має права вказувати нікому що і коли святкувати. Лише варто зауважити, що якщо продовжувати дотримуватися юліанського календаря, то після 2100 року (який за юліанським календарем матиме 366 днів, а за григоріанським – 365, бо ж число 21 не ділиться на 4) святкувати Різдво прийдеться вже 8 січня.
За матеріалами “Фокус. UA”