Сколівська громада має велику частку переселенців. На сьогодні тут проживає 2502 людей. Впродовж року жінки-переселенки, які знайшли притулок у Сколівській ТГ, змогли пережити особисті травми, адаптуватися і робити перші спроби у бізнесі.
Цьому їм допомагає ГО «Центр “Жіночі перспективи”». Для жінок-ВПО проводять тренінги для прийняття рішень та відстоювання своїх прав, щоб вони вчилися давати собі раду.
Самоорганізовану групу внутрішньо переміщених осіб очолює Олена Янатьєва з Маріуполя. Жінка – медикиня за фахом, за вподобаннями – творча натура, а зараз є місцевою координаторкою програми ООН «Жінки в Україні» і співпрацює з Центром «Жіночі перспективи». Вона складає списки переселенців, потреби людей, передає запити благодійникам і координує роздачу гуманітарки. Олена визнає, що повертатися додому буде дуже важко, хоча планує обов’язково. А зараз відчуває свою потрібність тут, у Сколе, допомагаючи таким, як і сама, переселенцям.
Спочатку волонтерсько-гуманітарний центр працював у Будинку культури, а з серпня перейшов у закинуте приміщення колишнього театру. Волонтери окремо працюють з багатодітними сім’ями, з літніми людьми, інвалідами, багато допомоги готують на фронт.
Коли цей транзитний пункт збору гуманітарної допомоги у Сколе масштабувався, а до звичайної роздачі гуманітарки додалися й інші функції – координація інформаційної, психологічної, юридичної підтримки, Олені стала допомагати Марина Степанченко із Сум. Жінка має дві освіти – економіста-бухгалтера і бібліотекаря, волонтерить ще з 2014 року. Тому, коли чоловік виїхав на фронт, а вона з двома дітьми приїхала у Сколе, знала що робити. Відразу долучилася до активістів з плетіння маскувальних сіток, а згодом – і до роботи гуманітарного центру.
Самоорганізація переселенців і їхня підтримка громадськими організаціями полягає не тільки в консультуванні. Ті, що вже стали на ноги, мають перші задумки для започаткування бізнесу.
Перукарка Олена Бикова з Маріуполя мріє відкрити свій салон. З пекла жінка вирвалася у квітні, на Сколівщину потрапила у вересні. А коли трохи відійшла від пережитого жаху, запропонувала свої безкоштовні послуги для общини знедолених українців, що знайшли притулок у Сколе. Спершу вона стригла переселенців на випадкових локаціях, тепер має маленьку кімнатку у гримерці колишнього театру, де безкоштовно надає послуги. Зараз Олена складає бізнес-план, пройде спеціальне навчання, щоб отримати грант на започаткування власної справи.
Подружжя Михайло Скрипник та Елла Остафієва вдома мали своє кафе, в якому пропонували поласувати корисними цукерками з натуральних продуктів. Коли вони потрапили у Сколе, підхопили ініціативу киянки Ольги Шевчук, яка започаткувала виробництво енергетичних батончиків для військових. Це для них стало продовженням їхньої діяльності. До виробництва залучені як місцеві жительки, так і переселенки.
Самоорганізувавшись жінки-переселенки вчаться допомагати насамперед самим собі, а відтак й іншим. Вони піднімають ті питання, вирішення яких дасть позитив для всієї Сколівської громади.