Нещодавно у польському місті Піла завершився 70-й Чемпіонат Європи з автомодельного спорту (кордові моделі). Українська збірна посіла друге місце. І насправді – це фантастичний результат! Для нашого міста – зокрема.
14 чоловік складала збірна України на цьому чемпіонаті – і половина – зі Стрия! Мало того – за увесь час проведення чемпіонатів вперше на п’єдесталі в класі 3B стояли троє спортсменів не те, що з України, але з одного міста – знову-ж таки, Стрия!
І цей результат – невипадковий, вважає Ігор Сафіяник, Заслужений вчитель України, майстер спорту України з автомодельного спорту та багаторазовий чемпіон. «Я став чемпіоном Європи, Анатолій Здебський – срібна нагорода, Роман Шундаревський – бронза». Фактично, на п’єдесталі відобразилась багаторічна історія і традиція автомодельного спорту у Стрию.
Все почалось далекого 1958 року. Тоді в Стрию на базі Станції Юних техніків почали займатись автомодельним спортом. Перші запуски моделей відбувались на території залізничного вокзалу. Біля витоків автомоделізму у місті стояв Хирівський Мар’ян Степанович (зараз мешкає по вул. Львівській, при світлому розумі у поважному віці і досі цікавиться спортом). А наш співрозмовник – Ігор Сафіяник – зацікавився цим видом спорту у 1963 (вчителька 10-ї школи Євгенія Федорівна Корнійчук провела своїм учням (серед яких був і герой цього матеріалу) екскурсію серед автомоделістів , і ця зацікавленість стала справою життя…
Понад 300 призерів змагань… 15 майстрів спорту, майстри спорту міжнародного класу. 15 разів доросла команда вигравала Чемпіонат України, 12 разів – Кубок України…У командному заліку вигравався Чемпіонат світу. За час, коли біля керма автомодельного спорту у Стрию стоїть пан Ігор.
Із середовища «автомоделістів» вийшло чимало відомих людей, бізнесменів, та й просто талановитих «технарів» (зараз їх ох, як бракує!). Чи пов’язаний життєвий успіх цих людей із участю у цьому виді спорту? Пан Ігор запрошує до роздумів: до моделей купляються готовими лише двигуни (одноциліндрові та безклапанні). А машинки вже виготовляються самими спортсменами. Що потрібно, аби виготовити добру робочу модель? Насамперед – цікавитись, мати запал до знань. У слюсарній, токарній справі, матеріалознавстві (наприклад, чому ефективніше використовувати дюралюміній). Фізика, хімія, математика. А ще – гартування людських рис – як-от – терпеливість, точність, прискіпливість до деталей та дрібниць. Лише так досягаються цілі і долаються виклики: колись стартові швидкісні параметри моделей були близько 50 км/год. Зараз дитячі результати – 218, а дорослі – 330 км/год!
Зараз є 6 дорослих класів автомоделей і 9 дитячих. Стрий, на відміну від багатьох міст регіону, котрі втратили на даний час автомодельний спорт, його розвиває. В 2004 році на території стадіону «Сокіл» збудований кортодром – один із найкращих в Європі! Тут проводяться змагання різних рівнів. Юні автомоделісти «відкривають» для себе електромашинки із нікель-кадмієвими чи нікель-металгідридними акумуляторами (нові знання – нові горизонти).
«Ми – законодавці спортивної моди в автомодельному спорті !» – пишається стрийськими автомоделістами Ігор Сафіяник. Законодавці, котрі продовжують традиції, вдало поєднуючи їх із іноваціями.
-Для чого це все, пане Ігор?
-Знаєте, колись у школі моя внучка писала твір про сенс життя. Художник малює картину – і в ній залишається… Музикант продовжує себе в нотах… Сенс діяльності – щось залишити після себе… Добре… І тривале…
Автор: Руслан Леськів